Валентина Шаповалова — головний спеціаліст відділу прикордонного інспекційного контролю «Чорноморськ» управління державного контролю на кордоні Південно-Східного МГУ Держпродспоживслужби на державному кордоні. У системі Держпродспоживслужби вона працює понад 30 років. Напередодні Дня працівників ветеринарної медицини ми поговорили про вибір професії, роботу в умовах війни та те, чому ветеринарний контроль на кордоні вимагає знань далеко не лише з ветеринарної медицини.
— Чому Ви обрали професію ветеринарного лікаря?
Ще в дитинстві мені часто доводилося спостерігати за роботою ветеринарних лікарів, адже разом із ними працював мій батько. Мені дуже подобалося бачити, як вони допомагають тваринам, наскільки відповідально ставляться до своєї справи. Згодом ця професія стала для мене настільки близькою, що, коли настав час обирати майбутній фах, я навіть не вагалася.
— Скільки років Ви працюєте в системі Держпродспоживслужби?
Свій професійний шлях у державній ветеринарній службі я розпочала ще у 1993 році. Тож цього року вже понад тридцять років працюю за фахом.
— З якими думками Ви йдете на роботу сьогодні?
Сьогодні, мабуть, найчастіше думаю про те, щоб була можливість виконувати свою роботу. Ми працюємо в Чорноморську, який останнім часом постійно зазнає ворожих обстрілів. Попри це робота не припиняється. Ми щодня здійснюємо державний та ветеринарно-санітарний контроль вантажів, що надходять до України з різних країн світу, зокрема морським транспортом. Усвідомлення важливості цієї роботи допомагає не втрачати мотивації.
— Що є найскладнішим у Вашій роботі?
Найбільший професійний виклик — це державний контроль нових видів вантажів, з якими раніше не доводилося працювати. У таких випадках необхідно дуже уважно аналізувати документи, перевіряти відповідність продукції ветеринарно-санітарним вимогам України та країни походження. Також важливо слідкувати за оповіщеннями системи RASFF та діючими заборонами на ввезення харчових продуктів тваринного походження.
Для цього недостатньо знати лише ветеринарну медицину. Потрібно добре орієнтуватися в законодавстві, міжнародних вимогах, розумітися на складі харчових продуктів, кормів, іноді навіть знати особливості їх виробництва та географію походження вантажів. Саме тому наша професія вимагає постійного навчання.
— А що найбільше подобається у Вашій роботі?
Насамперед те, що вона не дозволяє зупинятися у професійному розвитку. Практично щодня з’являються нові нормативні документи, змінюються міжнародні вимоги, надходять різні вантажі.
Подобається й різноманітність роботи. Спочатку працюєш із документами та електронними системами, а вже за годину можеш проводити фізичну перевірку вантажу або здійснювати державний контроль на судні. Один день ніколи не схожий на інший.
— Який життєвий принцип допомагає Вам не втрачати віри та рухатися вперед?
Я завжди дотримуюся простого правила: «Усе, що не робиться, — на краще».
У житті трапляються різні випробування, але їх потрібно проходити гідно. Головне — не втрачати надії, вірити в краще й завжди рухатися вперед.
Напередодні професійного свята хочу побажати всім працівникам ветеринарної медицини міцного здоров’я, невичерпної енергії, сил та витримки виконувати свої професійні обов’язки в цей складний для нашої країни час, мирного неба нам всім.
